Нарцисизм — одне з ключових понять у психоаналізі, але водночас одне з найбільш викривлених у сучасній масовій культурі. Сьогодні слово «нарцис» перетворилося на побутову образу. Ним називають егоїстів, грубих партнерів або тих, хто проявляє самозакоханість. Такий підхід не має нічого спільного з тим, що справді мав на увазі Фройд, коли вводив у психоаналіз концепцію нарцисизму.

Щоби повернути цьому терміну первинний зміст, важливо зрозуміти: нарцисизм не є патологією сам по собі. Це фундаментальна частина розвитку психіки кожної людини. Проблемою він стає лише тоді, коли цей розвиток порушується або фіксується на ранніх рівнях.

Є досвід, який ми не вибираємо свідомо.
Ми не хочемо знову таких стосунків.
Не хочемо працювати там, де нас не цінують.
Не хочемо знову догоджати, доводити, терпіти, мовчати.

Але чомусь — знову.

Партнери різні, люди різні, обставини інші —
а внутрішня історія одна й та сама.

Психоаналіз називає це повторювальним сценарієм —
способом дії, який колись допоміг вижити,
а тепер лише заважає жити.

Тривога — це мова, якою внутрішня частина людини намагається достукатися до свідомості.
Мова, яку ми зазвичай не розуміємо, але гостро відчуваємо тілом.

Ми рідко помічаємо це одразу, але життя часто рухається по колу.
Ми знову опиняємось у стосунках, де нас не чують.
Обираємо партнерів, схожих на тих, від кого колись було боляче.
Погоджуємося на роботу, яка повторює ті ж самі провали й напруження.
Робимо ті ж самі кроки, навіть коли розуміємо, що хочемо іншого.

Психоаналіз допомагає побачити те, що приховане у несвідомому.

Це спосіб зрозуміти повторювані сценарії, внутрішні конфлікти та знайти новий простір свободи.